Лікуванняповинно бути невідкладним. Під час шоку оперативні втручання суворо протипоказані. Важливо забезпечити належне знеболювання місцевою анестезією, а не пригніченням наркозом. З профілактичної, а також із лікувальною метою використовують морфін, його аналоги (промедол), фенобарбітал, новокаїнову блокаду, 0,25-0,5% розчини новокаїну ін’єкують внутрішньовенно (1 мл/кг маси). Тварину обігрівають. По можливості їй переливають кров. Для відновлення гемодинаміки ефективна рідина Попова (глюкоза - 15,0; натрію хлорид -15,0; натрію гідрокарбонат - 4,0; спирту ректифікат - 100,0; дистильована вода - 1000,0; собаці 50-100 мл). Крім того, внутрішньовенно ін’єкують до 100 мл 5%-го розчину натрію гідрокарбонату, інсулін і глюкозу (на 10 мл глюкози додають 2 ЇЖ інсуліну). Одночасно вводять серцеві препарати (кофеїн, камфорну олію, ефедрин і ін.).
Оскільки шок супроводжується скупченням крові у венах, то іноді для зменшення венозного застою, особливо при загрозі набряку легень, застосовують кровопускання. Рекомендується вводити препарати, що розширюють судини, наприклад, нітрогліцерин. Останній нерідко робить непотрібним кровопускання.
Для зменшення загрози коагуляції крові в дрібних судинах можна використовувати гепарин.
Анафілактичний шок лікують переважно антигістамінними препаратами – ін’єкують димедрол, супрастін, розчин кальцієвих солей (хлорида, глюконата, борглюконата).
В терапії шоку рекомендується також використовувати інгібітори ферментів протеолізу, зокрема контрикал 10 ЇЖ/10 кг маси. Інгібітори протеолітичних ферментів попереджують надмірне утворення біологічно активних речовин і навіть діють як протектори ураження клітин під час шоку.
У важких стадіях шоку призначають глюкокортикоїди, наприклад, кортизол (5-10 мг/кг маси), що усувають спазм гладкої мускулатури судин у ділянці мікроциркуляції (доповнюють ін'єкцією рідин).
